Напевне, кожен із нас колись замислювався над тим, що таке рідна країна, чим вона особлива, чим вирізняється з-поміж тисяч інших країн світу. Відповісти на ці запитання непросто, адже рідна країна ~- це не просто клапоть землі на планеті, де живеш, навчаєшся, працюєш, створюєш сім’ю, — це щось значно більше, це почуття, які виникають до цього «клаптя», це бажання діяти на його благо, повага до нього.

Наша Батьківщина – с.Любицьке – найкраще, найрідніше - це та земля, де ми народилися, де завжди чекає батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою.

Однією з найбільш важливих дат для жителів с. Любицькке є 18 вересня – День визволення села від німецько – фашистських загарбників. Цей день викарбував в пам’яті і серці жахливі події минулого і кровавою стрічкою пронизав усю нашу історію. День, коли ми згадуємо горе й біль, які пережили наші односельці,  і в одночас день всеохоплюючої радості та звільненння.

Лю́бицьке — село в Україні, в Новомиколаївському районі Запорізької області. Засноване село в 1856 році вихідцями з Курської губернії. За даними 1859 року у державному хуторі Любицьке було 25 подвір'їв, 177 мешканців. За даними 1859 року на хуторі було майже повністю російське населення. На лівому березі Терси існувала німецька колонія Фріденталь, у якій було 25 подвір'їв та 65 мешканців.

На початку 2000 року в селі Любицькому проживало 6 ветеранів Великої Вітчизняної війни і 5 солдатських вдів, 15 дітей війни і 4 чоловіки які були вивезені на примусові роботи до Німеччини. На 2014 рік в селі не залишилося ні одного ветерану чи солдатської вдови і померли останні вивезені на примусові роботи до Німеччини.

Велика Вітчизняна війна відлетіла в минуле. На пам’ять про неї залишилися пам’ятники, могили воїнів що загинули в роки війни і архівні документи в музеях по всій Україні. В нашому селі Любицькому створено історико-краєзнавчий музей в 1985 році на честь 30-річчя Перемоги. Одна із кімнат музею присвячена подіям Великої Вітчизняної війни. Що року 17-18 вересня в музеї проходять уроки пам’яті присвячені звільненню села і району.

Важлива дата стала іще однією доброю нагодою вшанувати доблесних оборонців і визволителів у роки Другої світової війни, тих, хто виявляв небувалий героїзм на бойових рубежах, хто відбудовував селище в повоєнні часи. Ні біль кривавих втрат, ні радість великих перемог не забулися за цей час, адже пам’ять про подвиги наших батьків, дідів, братів і сестер та вдячність за життя на вільній землі не мають історичного терміну давності – вони вічні і завжди будуть в нашій пам’яті і серцях.

Присутні схилили голови у хвилині мовчання перед тими, хто боронив наше селище від ворога у роки Другої світової війни, хвилиною мовчання вшанували пам’ять співвітчизників, полеглих у боротьбі за честь і свободу України, усіх невинних жертв, чиє життя обірвала війна та поклали квіти до меморіальної дошки та памятника героїв     Другої світової війни.

Святкування річниці визволення села закінчилося шкільним концертом

ПРОВЕДЕНО:

-     Мітинг біля пам’ятника

-    Вітання ветеранів (шкільне свято);

- Класні години, бесіди по класах до Дня партизанського руху;

-   Зустріч з воїнами АТО.